У кожного з нас є дорогі серцю місця, куди хочеться повертатися знову і знову, одне з них - рідна школа Курінська альма-матер. Тут схиляються до самої покрівлі смарагдові старі сосни, тихо кружляє дух спогадів. І кожного ранку, мов маленькі дзвінкі струмочки, зливаючись у єдиний потік, поспішають сюди діти. І так багато років: обличчя,обличчя, обличчя. Але школа пам'ятає їх усіх, бо має вона велике серце, до якого прагне прихилити кожного вихованця.
Як у кожної людини є власна доля, так і в Курінської ЗОШ І-ІІ ст. - своя історія, свій життєвий шлях.
4 листопада 1988 року. Ця дата стала радісною та пам'ятною для жителів села Курінь. Саме тоді ошатне новозбудоване приміщення Курінської восьмирічної школи гостинно відкрило двері для своїх учнів. Ця святкова подія була знаковою для всіх мешканців села. Адже красуня-школа стала справжньою окрасою населеного пункту.
Не так багато промайнуло часу відтоді, коли будівельники заклали першу цеглину у фундамент восьмирічки. Здається, що було це лише вчора...
До 1988 року учні Курінської восьмирічної школи навчалися у чотирьох старих пристосованих приміщеннях. Зваживши свої можливості , ініціативний голова колгоспу імені Орджонікідзе М.С.Міщенко вирішив негайно розпочати будівництво нового приміщення альма-матер. Не стали чекати, коли визначать підрядну організацію, а взялися будувати госпспособом. Педагогічний колектив на чолі з директором В.Г.Силкою, батьки учнів та просто мешканці села завзято взялися до роботи . Школу збудували за п'ять місяців. Тут світлі облаштовані класи, предметні кабінети, широкий коридор, великі вікна, у які привітно заглядає сонечко. Є стадіон і гарна їдальня.
На святкування до храму знань завітали гості, колишні випускники, ветерани педагогічної праці, батьки учнів. Зайшовши до школи, вони милувалися розкішними квітами, чудовою виставкою учнівських та педагогічних робіт , а особливу увагу привертав майстерно виготовлений макет приміщення Курінської ЗОШ І-ІІ ст. Змайстрував його вчитель трудового навчання О.Д. Живодір, який нещодавно, на жаль, відійшов за межу вічності. На урочистостях його пам'ять вшанували хвилиною мовчання.
Цього дня не раз із шаною і вдячністю згадали М.С.Міщенка, завдяки якому і з'явилась новобудова. У знак вдячності і світлої пам'яті директор школи В.Г. Силка урочисто відкрив Меморіальну дошку, на якій вказано, що школа збудована за ініціативою і підтримкою голови колгоспу ім.Орджонікідзе М.С.Міщенка. Навіть рясний осінній дощ, що того дня розпочався з самого ранку, у цей хвилюючий момент припинився. Почесне право покладання квітів до його пам'ятника надали учням 9 класу.
Поринувши в минуле, В.Г.Силка розповів історію будівництва навчального закладу, згадав людей, завдяки яким було зведено нове приміщення храму науки.
За давньою українською традицією, святим хлібом на яснім рушникові дружна шкільна родина вшанувала гостей свята.
Зі щирими словами привітань до шкільної родини звернувся заступник голови районної ради В.М.Сорока. Він передав вітання від голови районної ради, голови районної організації Партії регіонів М.М.Булаха та вручив учням у дарунок футбольні та волейбольні м'ячі, тенісні набори, шахи.
Із найкращими побажаннями до присутніх звернулася колишня випускниця восьмирічки, редактор районної газети "Голос Присеймів'я", депутат районної ради Т.М. Силка. Із вдячністю Тамара Миколаївна згадала своїх вчителів-наставників, а особливо першу вчительку Є.П.Сипливу, а також від себе та випускника цього навчального закладу, приватного підприємця Ю.О.Білозора, подарувала проектор.
Журавлиним ключем відлітають літа. Але кожного року золотою симфонією звучить мелодія шкільного дзвоника, як відгомін дитинства, у яке неможливо повернутись.
