Красилівка заснована на початку 17 століття. Тут була рівнина, яка простягалася на сотню кілометрів. Вздовж рівнини протікала судохідна річка Кудрінка, одна з приток Десни. Правобережжя річки було вкрите лісом. Красива природа приваблювала людей. Перші поселення були на лівому березі річки. Ці поселенці займалися красильним промислом, звідки і село дістало назву Красилівка.
По опису 1564 року значиться уже з церквою і з 81 домогосподарем, належало до Борзнянської сотні Ніжинського полку.
Родючі грунти, красива природа, наявність промислу приваблювало й інших людей поселитися в цьому місці. Так з року в рік поширювалось це селище.
Населений пункт Красилівка належав і належить до категорії села. На південь за три кілометри від села проходить залізниця та знаходиться станція Черемушки.
Жителі в минулому займались землеробством. Серед жителів села були кріпаки, казенні козаки, міщани. В користуванні поміщиків було дві треті всієї землі, решта - належала селянам. Окремі мешканці села займались приватною торгівлею. Селяни платили подушний податок грішми.
Після встановлення радянської влади трудящі села Красилівка взялися за відбудову народного господарства. В 1930 році було створено чотири артілі « Нова хвиля», «Третій вирішальний», «Прапор комуни» та «13-річчя Жовтня». В 1932 році з цих артілей організували два колгоспи. В 1933 році було повністю завершено колективізацію. Під час відбудови і розвитку народного господарства в довоєнні роки значно зросла культура і добробут селян. В 1930 році у будинку попа у великій кімнаті було організовано клуб, зробили сцену, купили ламповий радіоприймач на батарейному живленні, при клубі працювали гуртки художньої самодіяльності та організовувались культурні розваги.
Самий красивий будинок в селі – це будинок шкоди, який побудовано ще до революції 1917 року. Школа була трикласна. За короткий час була ліквідована неписьменність в селі. В 1928 році в школі відкрили 4-й клас. В 1930 році відкривається в селі В.Загорівка семирічна школа, учні з Красилівки поступають туди на навчання.
У 1926-1927 роках побудували перший державний магазин. Раз на рік проводився ярмарок. На перехресті доріг збиралось багато торговців з різним товаром.
З 1923 року село Красилівка підпорядковане Плисецькому району Ніжинського округу. В 1925 році ліквідовано губернії. З 1932 року село Красилівка підпорядковане Бахмацькому району Чернігівської області. З цього часу в селі обирається сільська рада і її голова.
Весною 1933 року в більшості селян закінчились всякі продукти. Люди вимушені були їсти все: падаль, полову, зелень. В таких умовах почалося масове вимирання людей. В травні – червні місяці вимирали цілі сім'ї. Трупи валялись на вулицях і на полях. По селу їздила підвода і збирала трупи, вивозила їх у велику яму. Масове вимирання припинилось у липні місяці,коли стали дозрівати зернові, овочі, фрукти. Але мало було посаджено городів, посіяно зернових в індивідуальних господарствах. Тому люди накинулись на посіви полів, але за колоски їх дуже жорстоко карали. Голод припинився, але люди довго не наїдались хліба, пекли коржі. В 1936 році, коли в містах з'явились крамниці, люди їздили в Ніжин, Конотоп, Київ, де вистоювали довжелезні черги, щоб купити кілограм хліба.
Тридцяті роки для України і нашого села були самими жахливими, самими трагічними в тисячолітній історії. Голодомор – це жах, це суцільний морок. Голодна смерть була організована так, що від неї не можна було утекти. Селяни це знали ...... і масово помирали.
Селяни Красилівки, які залишились живі після голодомору, працювали в колективному господарстві без ентузіазму, надовго зникла в людей радість праці на землі. У нашому співочому селі не чути пісень в час роботи на полі, городі, навіть дівчата і парубки в 1934 році забули за вечорниці.
В 1935 році в село приїхав перший трактор «Форд», куплений нашою державою в Америці. Відбулося одержавлення колгоспів, які формально вважались спільною власністю колективу селян. Значну допомогу, хоч за велику натуроплату, надавали МТС. На полях появились більш потужні трактори. Перед війною стали забуватись кошмари голодомору і розгул репресій 1937 року, економічне життя селян трохи покращилось.
Після 1932 року Красилівська початкова школа була реорганізована в семирічну, заняття вели у дві зміни, так як не було приміщень
Мирна, творча праця наших селян в 1941 році перервалась віроломним нападом фашистської Німеччини. Евакуація населення не проводилась, населений пункт місцем боїв не був. Село було окуповане 13 вересня 1941 року, а звільнене – 9 вересня 1943 року. Під час окупації колгоспне господарство було зруйноване. Значна частина чоловіків боролась на фронтах Радянської Армії. У Бахмацькому районі був розташований мадярський каральний загін, який наводив жах на населення. У нашому селі арештували групу активістів, відправили в село Плиски і там розстріляли, там вони і поховані. На роботу в Німеччину вивезено 50 осіб молоді. В перші дні після звільнення села пройшла мобілізація всіх чоловіків призивного віку. В селі залишились майже самі жінки і діти. Листоноша приніс в село перші похоронки, а потім похоронки приходили щоденно.
Знаючи, що на трудодень в колгоспі немає чого дати,жінки і солдатські вдови працювали уперто і наполегливо над відродженням сільського господарства села, наближаючи кінець такої проклятої і страшної війни. Повертаються в село перші інваліди, яким пощастило вижити.
З 1 вересня 1944 року відновила роботу семирічна школа.
За час війни з села було мобілізовано 474 чоловіків. Повернулось в село 217 чоловік, загинуло на фронтах Другої світової війни 257 чоловік.
В 1945 році у двох колгоспах села було 14 коней і ніякої сільськогосподарської техніки. Завдяки трудовому героїзму населення села і допомоги з боку держави колгоспи села уже в 1945 році освоїли всі орні землі, використовуючи для цього всіх корів та ручну працю. В 1950 році відбулося укрупнення колгоспів, два колгоспи об'єднали в один колгосп імені Ф.Енгельса. З 1960 року набрало дальшого розвитку колгоспне виробництво, зросла врожайність сільськогосподарських культур, збільшилось поголів'я худоби. На початку 50-х років колгосп посадив 20 га соснового лісу та 5 га – фруктового саду. В селі збудовано електростанцію, дитячі ясла, відкрито фельдшерсько-акушерський пункт, збудовано буфет, два шкільні приміщення, збудовано будинок культури на 300 місць, збудовано два млини на електроприводах.
З відкриттям будинку культури в селі широкого розмаху набула художня самодіяльність. В 1966 році розпочав свою діяльність сільський хор, який в 1968 році одержав звання Народного, а його керівникові Ломаці В.П. було присвоєно звання Заслуженого діяча культури УРСР.
В 1968 році збудована дорога з твердим покриттям Бахмач – Красилівка і відкрито автобусне сполучення з районним центром.
В 1966 році по гирлу річки Кудринка було викопано ставок протяжністю більше 1000 метрів.
Стабільні врожаї сільськогосподарських культур та значні прибутки тваринництва в 1970-1975 роках дали м можливість продовжити будівництво в селі. В 1972 році будується адмінприміщення, в якому розміщено контору колгоспу, сільську раду та відділення зв'язку. На ці роки припадає будівництво ремонтної майстерні та зерноскладу. В 1974 році відкрила двері нова школа на 320 місць.
В 1976 році колгосп очолив кавалер ордена Леніна Білич Леонтій Федорович. В лютому 1977 року колгосп імені Ф.Енгельса був реорганізований в радгосп «Красилівський», який мав три відділення – Петрівське та Кальчинівське.
В селі в цей час будуються нові магазини, їдальня, тваринницькі приміщення, нова пилорама, будуються дороги з твердим покриттям. В 1985 році в центрі села будується Меморіал Слави загинувшим односельцям у Великій Вітчизняній війні.
Станом на 01 січня 2012 року сільська рада налічує 552 двори з чисельністю населення 922 чоловіки.
