З 1 січня 2016 року в зв'язку зі змінами в законодавстві розмір єдиного соціального внеску (крім пільгових категорій) визначено в єдиному розмірі – 22% бази нарахування єдиного внеску. Як наслідок, з переліку платників, що мають право на добровільну сплату єдиного внеску вилучені такі особи, як фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (далі – фізичні особи-підприємці).
Вищезазначеним особам передбачена сплата єдиного внеску у розмірі 22 відсотки бази нарахування єдиного внеску, визначеної статтею 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464.
Частиною 3 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105 визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Фонд) відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків згідно із законом.
Отже, для реалізації права на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду фізичним особам-підприємцям необхідно керуватися наступним.
Нарахування допомоги по тимчасовій втраті працездатності та допомоги по вагітності та пологах здійснюється фізичними особами-підприємцями самостійно. Обчислення середньоденного заробітку для розрахунку страхових виплат здійснюється відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266.
Слід зазначити, якщо протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку застрахована особа має страховий стаж менше 6 місяців, середній дохід визначається для розрахунку:
- допомоги по тимчасовій непрацездатності – виходячи з нарахованого доходу, з якого сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку;
- допомоги по вагітності та пологах – виходячи з нарахованого доходу, з якого сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.
Тобто, для фізичних осіб-підприємців, які у 2015 році не підпадали під загальнообов'язкове державне соціальне страхування (не працювали за наймом) або добровільне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, повинно бути застосоване вищезазначене обмеження розміру допомоги.
Таким чином, для отримання матеріального забезпечення фізичній особі-підприємцю необхідно надати до робочого органу Фонду за місцем реєстрації заяву-розрахунок встановленого зразка. Крім того, з метою контролю за використанням коштів Фонду, до заяви-розрахунку необхідно надавати довідку з територіального фіскального органу про сплату єдиного внеску або копії квитанцій про сплату єдиного внеску за розрахунковий період, а також копію листка непрацездатності.
Юрій Горбач
директор Бахмацької міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення ФСС з ТВП "
