Точної дати виникнення населеного пункту немає. Раніше вважалося, що засноване в кінці XV ст., зараз у літературі переважно згадується початок XVII століття.
Назва села, за різними легендами, пішла від стрільців, що нібито були першими жителями. Можливо, це були козаки-стрільці з Черкащини, що ходили сюди за здобиччю чи представники російських полків, що розташовувалися в м. Путивль. Вперше Стрільники згадуються в 1635 році як «деревня» (поселення без церкви), захоплена поляками під керівництвом Щасного Вишеля.
За описом 1654 в Стрільниках нараховувалось 103 двори та церква. У II пол. XIX ст. ця церква згоріла і на її місці в 1879-1882 побудували нову Спасо-Преображенську церкву.
З 1654 по 1781 р. село разом з Миколаївкою, Носелівкою, Високим входило до Шаповалівської сотні Ніжинського полку. З 1781 до 1802 р. село входило до Коропського повіту Новгород-Сіверського намісництва.
Більшість населення села становили козаки, значно менше було селян та кріпосних. Основним родом занять стрільничан було рослинництво та тваринництво. Прибуток отримували від торгівлі худобою на ярмарках у Борзні та Батурині. Вони мали велику кількість орної землі, що простягалася аж до Білих Веж. Вирощували табак, який купували промисловці з Ромен. Після земської реформи 1864 року Стрільники стали центром волості Бортнянського повіту, куди,крім Стрільників, увійшли Миколаївка, Піски, Вар варівка, хутір Олексіївський.
Відповідно до даних журналів Бортнянських поштових зборів, на 1898 рік у Стрільницькій волості нараховувалися 100 млинів, 1 кузня, 5 маслобоєнь, цегельний та шкіряний заводи, 2 олійниці.
Перша світова війна лягла тяжким тягарем на плечі трудового селянства.
У 1928 році одноосібні селяни з 12 господарств об'єдналися в ТСОЗ «Весела нива». На поч. 1929 р. було створено артіль «Жовтнева революція», у кінці року ці товариства об'єдналися в артіль «Жовтневу».
Першу школу на території села було відкрито у 1881 році. На початку XX ст. навчанням дітей займалось земське початкове училище, що було підпорядковане Борзнянській повітовій навчальній раді. У 1921 році навчання дітей проводилось у семирічній школі, де навчалось 199 учнів і працювало 6 учителів.
Закладом охорони здоров'я був фельдшерський пункт, який було відкрито в 1922 році. У 1938 році відкрито пологове відділення.
Жителі села брали активну участь у захисті Батьківщини від німецьких загарбників. За час окупації з 9 вересня 1941 року по 11 вересня 1943 фашисти живцем спалили 16 жителів, 70 вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Не повернулось з фронтів 335 учасників бойових дій. На братській могилі воїнів, що полягли в бою за визволення села, встановлено пам'ятник.
Після звільнення села жителі активно приступили до відбудови народного господарства. Проводилось будівництво та ремонт господарських приміщень колгоспів. Значна увага приділялась розвитку села, зокрема соціальній сфері.
На поч. 70-х років населений пункт був повністю електрифікований та радіофікований. У 1958 році розпочав роботу цегельний завод. Школу побудовано у 1965 році, 1975 – будинок культури, 1985 – дитячий садок, 1968 та 1984 – магазини, у 1987 – сільську раду. У1979 році дорогу з райцентру до села було заасфальтовано. У 1950 році на базі 4 колгоспів створено колгосп ім.. К.Марса. В 1996 громадяни отримали сертифікати на земельні частки (паї). Протягом 2000-2001 років господарство було реорганізовано спочатку в кооператив, а потім у СТОВ «Батьківщина».
