Село Бахмач – одне з найдревніших поселень на Русі. Воно – ровесник Москви, адже згадується від 1147 року. Існувало ж воно й до цієї дати. В «Повести временних лет» говориться, що в цей період між київськими князями Мстиславовичами і чернігівськими Ольговичами точилася міжусобна війна, внаслідок якої Бахмач був зруйнований, а його жителі, що тікали до Чернігова, взяті в полон.

Є різні суперечливі думки щодо походження самої назви «Бахмач». Так, в багатьох публікаціях говориться, що за переказами вона – від татарського слова і означає болото, в інших – від половецького слова «бохмача» – водопій.

Науковий співробітник інституту мовознавства АН України І.О.Варченко заперечує тюркське, татарське чи половецьке походження назви. За ним вона походить від праслов'янської та старослов'янської мов і складається з двох частин: «бах» - сире, мокре місце і «моч» - болото. Перекази ж в народі про походження назви від половців чи татар, пов'язані з тим, що вони дійсно випасали на цих просторах свою худобу й поїли її в болотах і річці Бахмачці. Дійсно, село Бахмач, як і сучасне місто розташовані на занадто болотистій місцевості.

Під час монголо-татарської навали на руські землі у 1239 році Бахмач зазнав особливого руйнування. Після цього декілька століть ні в яких документах він не згадується, хоча є відомості про існування в 13-14 століттях Бахмацького князівства, яке у 50-х років 14 століття попало під владу Литви. Бахмач відроджується за часів гетьманщини в 15-16 століттях. Історичні документи свідчать, що першим поселенцем цього періоду у Бахмачі на лівому березі річки Бахмачки був козак Кириченко, а на лівому березі річки Борзенки – козак Данько, від якого слобідка в 50 дворів стала називатися Даньківкою.

Після воз'єднання України з Росією в 1654 році Бахмач стає сотенним містечком.

Власниками Бахмача були: за грамотою Богдана Хмельницького від 1654 року ніжинський полковник Золотаренко, а також українські гетьмани – Дем'ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа. З 1720 року Бахмач знову стає власністю ніжинського полковника П.Н.Толстого. В 1726 році містечко подароване Меншикову. З 1750 року воно стає власністю гетьмана Кирила Розумовського. З 1781 року Бахмач був волосним містечком Конотопського повіту.

За описом «Чернігівських єпархіальних відомостей» містечко Бахмач (нині село) складалося з двох частин: приходу Успенського, де був замок, обнесений земляним валом з трьома ворітьми і приходу Воскресенського, пізніше Вознесенського, що звався Старосіллям. В народі називали його «село» або «казьонщина», тому, що тут жили переважно казенні селяни. За описом 1654 року показано також два Бахмачі: старий Бахмач (Старосілля) і місто Бахмач (Замок) – нині територія села Бахмач-1.

У 1918 році на території села встановилась радянська влада і була створена сільська рада. Село пережило нелегкі часи колективізації, «непу», голодомору. У 1929 році Бахмач був поділений на два села: Бахмач Перший і Бахмач Другий з окремими сільськими радами. Такий поділ проіснував до 1954 року.

Під час Великої Вітчизняної війни понад 1000 бахмачан пішли відстоювати свободу і незалежність своєї Батьківщини. 573 з них не повернулися з полів битв. Більше 300 – нагороджено орденами і медалями. А Федір Жила удостоєний високого звання – Герой Радянського Союзу. Його ім'я носить одна з вулиць села.

Нині село Бахмач має розвинену інфраструктуру. На його території орендують земельні частки (паї) 3 сільськогосподарські підприємства: СТОВ «Прогрес», СТОВ «Надія» та ТОВ «СП «Агродім».

У 1999 та 2000 роках село відвідав Президент України Л.Д.Кучма. Саме в ці роки збудований Меморіал Слави, нове приміщення ЗОШ І-ІІІ ст. №2, розпочалася газифікація та телефонізація села.

Зараз сільська рада готується до відзначення 865-річчя заснування с. Бахмача.