З 1 січня 2016 року, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909, яким внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 (далі – Закон № 2464), розмір єдиного внеску для усіх категорій платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) визначено в єдиному розмірі 22 відсотки бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Але, не зважаючи на діючі з 1 січня 2016 року норми Закону № 2464, Міністерство фінансів України, згідно Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2016 № 449 (далі – Інструкція № 449), залишило норму щодо звільнення фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, та передбачили, що такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови самостійного визначення для себе бази нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом, та не менше за розмір мінімального страхового внеску.

Такими діями було передбачено новий механізм сплати єдиного внеску зазначеними особами, який не визначено діючою редакцією Закону № 2464, а саме – принцип умов самостійного визначення для себе бази нарахування єдиного внеску. В свою чергу, частиною 4 статті 4 Закону № 2464 визначено, що такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що не передбачено Інструкцією № 449.

Так, відповідно до роз'яснення Державної фіскальної служби України, зазначені вище фізичні особи-підприємці можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови самостійного визначення для себе бази нарахування єдиного внеску, при цьому формують та подають до органів доходів і зборів Звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування один раз на рік. Також було визначено, що з 01.01.2016 на фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, розповсюджується дія частини 5 статті 8 Закону № 2464, якою передбачена сплата єдиного внеску у розмірі 22% до визначеної статтею 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Водночас, ДФС України було наголошено, що у зазначеної категорії платників після сплати єдиного внеску виникає право на отримання будь-якого виду соціальних виплат. Враховуючи строки виникнення у цієї категорії платників права на будь-який вид соціальних виплат та спеціальні строки виникнення зобов'язань щодо сплаченого єдиного внеску, з метою запобігання незаконного отримання соціальних виплат територіальні органи ДФС було зобов'язано при розгляді заяви про повернення коштів перевіряти інформацію у фондах соціального страхування та Пенсійному фонді щодо отримання платниками, зазначеними частиною 4 статті 4 Закону № 2464, які сплатили єдиний внесок, будь-яких соціальних виплат.

Враховуючи вищевикладене та керуючись частиною 3 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом.